У разі переходу права власності на об’єкт нерухомості у порядку спадкування право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти.
Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц
Короткий огляд:
16 березня 2020 року Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності.
Суди встановили, що житловий будинок належав на праві власності подружжю – ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_6 подарувала позивачу належну їй 1/2 частину будинку з надвірними будівлями і прибудовами. ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування цього будинку. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкувала належну ОСОБА_5 1/2 частину зазначеного будинку. Однак, коли вона звернудася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право власності на вищевказану земельну ділянку, їй було відмовлено у зв’язку з тим, що у заповіті йшлося лише про житловий будинок. Тому позивачка просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.
Передаючи справу на розгляд об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі та споруди, оскільки вона призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 235/6657/16-ц (провадження № 61-29778св18), вказавши про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частин другої та третьої статті 1225 ЦК України.
Водночас в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 341/363/16-ц (провадження № 61-31063св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив інший висновок про спадкування прав на земельну ділянку на загальних підставах, що свідчить про застосування судом касаційної інстанції різного підходу до вирішення схожих справ.
Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку про застосування статті 1225 ЦК України.
Норми статей 377 ЦК України, 120 Земельного кодексу України встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Згідно зі статтями 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, врахувавши цільове призначення спірної земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, а також волю спадкодавця, Верховний Суд погодився з висновками судів про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки на цій земельній ділянці розташований житловий будинок позивача (1/2 якого успадкована після смерті ОСОБА_5), інші будівлі та споруди, а земельна ділянка призначена саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, власником яких є позивач. Постановою Верховного Суду від 16 березня 2020 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц (провадження № 61-29813сво18) можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88339086